Добрый день Андрей! Желаю успешно выступить на Евро -2012. Непропустить и можно один забить в серии пенальти в финале. Огромная просьба, Вы у меня в друзьях и в ОДНОКЛАССНИКАХ, и в Сумах выигрывали Кубок Украины, очень хочется получить автограф от Вас, одскажите пожалуйста, как это сделать, буду в Донецке на матче Украина-Франция. Спасибо. С наилучшими пожеланиями, Виталий.

FJebEl gmlksjbgydjf

Clear, inofrmtaive, simple. Could I send you some e-hugs?

igZzqr grjqjtbcmqbz

This "free sharing" of information seems too good to be true. Like cmomunsim.

Здраствуй,Андрей!Я очень увлечена твоей игрой! Мне очень интересно и приятно было бы поговорить с тобой в жизни!Скажи ты организовуешь встречи с болельщиками?

Добрий день. Мене звати Володимир. Звертаюся до Вас з великим проханням, вірою та надією. Я народився 22 липня 1986 року, через три місяці після Чорнобильської трагедії. Я інвалід першої групи з дитинства, у мене була вроджена спинномозкова грижа, яку мені видалили коли мені не було ще й року. Так як я був маленьким, і до року цю операцію не брався робити жоден лікар, а ситуація ставала дедалі серйознішою. Але, потім знайшовся один лікар на ім'я Омар, який під розписку моєї мами взявся мене прооперувати. Шанс на виживання був невеликий, але я вижив. З київської лікарні мене виписали з діагнозом «Мієлодисплазія. Стан після операції з приводу гідроцефалії спинномозкової грижі у вигляді грубого нижнього парапорезу з різким зниженням функції ходьби (не ходжу) і тазових органів». З цим діагнозом я живу. Я не можу ходити, пересуваюся за допомогою інвалідного візка. Я знаходжуся весь час в підгузниках, так як не можу інакше… В дитинстві ніхто не хотів зі мною возитися, і як мені здавалося, - мої батьки мене просто соромились. Соромились людських поглядів і не хотіли зайвих запитань. Мені, навіть не було з ким гратися, бо сусідські діти були всі здорові, вони бігали на вулиці, сміялися, грали в якісь ігри, а я сидів біля хати і тільки на них дивився... В школі я не вчився, тільки зрідка до мене приходили вчителі. На даний час я живу в сільській хаті з батьками, бабусею, братом, його дружиною та їх півторарічною дитиною. В цій хаті в мене, навіть, власного кутка немає де б я міг просто полежати в тиші і спокійно відпочити. Я живу в прохідній кімнаті, а в ту кімнату хто коли хоче тоді й заходить. Уявіть собі, я навіть переодягти підгузника спокійно й того не можу, ховаюся і прислухаюся чи ніхто не йде. Про туалет я взагалі мовчу. Його немає! Але ж це не значить, що якщо людина змушена знаходитись весь час у підгузниках то їй не потрібен туалет... Говорити ні з ким. Вдома ніби всі сліпі і не бачать моїх елементарних потреб. Про доступність також нема чого сказати, візок в хатні двері не проїде, та ще й пороги... Я розповідаю все як є, бо моя душа вже більше не витримує. Хіба я винен, що народився інвалідом, що я – людина з особливими потребами? Я спокійна, доброзичлива, щира і дуже терпляча людина. І незважаючи на все вищевикладене, я не зламався. Мене гнуть, але я не ламаюся. Відверто кажучи, мені дуже важко розказувати в листі про своє життя, вдаватись в деталі..., але подолавши внутрішні сумління я вирішив це зробити. Я десь прочитав, що завжди треба робити крок у невідомість, навіть не знаючи про те як там буде, але нізащо не залишатись там, де тобі тяжко. От я і вирішив "стукати" в двері до людей, бо всі ж ми люди, і може в когось, дійсно, є можливість зарадити й допомогти в моїй життєвій ситуації. У мене немає шкідливих звичок, я дуже люблю тварин, домашній кіт любить зі мною спати. У мене є ще одна вада - порушення мови, але це більш виражено коли я вперше чи вдруге спілкуюся з незнайомими мені людьми. З людьми, яких я добре знаю і довіряю їм, як правило, цього немає. Одна розрада для мене – це вишивання. Мені дуже подобається цей вид рукоділля. Ще я вмію шити, але в нашому селі за професією «швачка» на роботу, на жаль, не влаштуєшся. В селі всі дороги, крім центральної вулиці, мають грунтове покриття. А це значить, що десь з кінця листопада і до квітня місяця я взагалі невиїздний. П'ять місяців просидіти в хаті, це ж майже півроку! А життя то йде! Я дуже хочу жити, радіти життю, а не існувати в цьому світі! Я хочу жити в будинку, де буде доступність усюди: і в кімнату, і на кухню, і на вулицю. Я дуже хочу, щоб там був туалет. Я хочу бувати на вулиці в будь-яку пору року, а не тільки тоді коли суха дорога і там ще немає «болота». Якби тільки в мене було де жити – я б одружився зі своєю коханою дівчиною (вона також інвалід, але вона ходить) і ми б разом вишивали, а ще було б добре, якби нам вдалося знайти роботу. Люди з інвалідністю також мають право на ЩАСТЯ! Ось так я живу... А хочу вести більш активний спосіб життя. Для більшої зручності і впевненості в тому, що я все-таки ще потрібен у цьому світі мені вкрай необхідне хай хоч і маленьке, але власне житло, інвалідний візок активного типу або візок з електроприводом, скутер для інвалідів, підгузники, одяг, взуття. Звертаюся щиро до всіх небайдужих, і чуйних людей: «Благаю Вас, якщо у Вас є можливість мені допомогти фінансово чи матеріально - я буду дуже-дуже вдячний Вам за будь – яку надану допомогу, за проявлене милосердя та добро». Спасибі Вам за те, що прочитали мого листа. Якщо можливо, то будь ласка, розішліть мій лист по Вашим друзям чи знайомим, може з них хтось відгукнеться. Прошу вибачити, якщо, можливо, щось не так. До побачення. З повагою Володимир Побережний. Реквізит для перерахування коштів на спеціальний картковий рахунок: отримувач:ПАТ «КБ»ХРЕЩАТИК», м.Київ код ЄДРПОУ отримувача:19364259 Банк-отримувач ПАТ «КБ»ХРЕЩАТИК»,м.Київ код банку МФО: 300670 рахунок поповнення: 292400024 Призначення платежу: <Поповнення поточного рахунку: 10215528201, ПІБ: ПОБЕРЕЖНИЙ ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ, ІНН: 3161421371> Моя адреса: Україна, Вінницька область, Гайсинський район, Село Губник, Вулиця 60-річчя Жовтня 101, Побережний Володимир Анатолійович. Тел.моб: 097 6894261 Тел.дом:80433472334 E-mail: mlint@ukr.net

Здравствуйте, Андрей! В средствах массовой информации, интернете прямо бушуют разговоры о том, что психологическая обстановка в НАЦИОНАЛЬНОЙ сборной ПОРУШЕНА. Это во многом связывают с инцидентами, которые якобы произошли между игроками Динамо и Шахтёра во время удаления Гамаша в матче ЧУКРа. В частности утверждается, что Шовковский во время удаления Гармаша «покрыл матом Пятова, Кучера,Ракитского» и вроде ещё и Мармазава, который пытался усовистить хулигана. Утверждают, что Вы лично ОБИЖЕНЫ на Шоковского за это. Дайте объективный комментарий вышесказанному. Спасибо. В.Озерянко jptq@rambler.ru

хотел бы прожить месяц на необитаемом острове???????????

Здравствуйте Андрей !!! я считаю что вы один из лучших вратарей !!! я стараюсь ездить почти на все матчи Шахтёра когда не получаетса смотрю по телевизору!!! С какого возраста вы начали заниматься футболом?